"Хрещений батько французької електроніки, який відкрив світу новий саунд Франції", "людина-легенда" – на такі епітети про месьє Гарньє музичні критики не скупляться вже років п'ятнадцять. От уже понад 10 років француз щочетверга є резидентом у паризькому клубі Rex, а його музична колекція нараховує насправді неймовірну кількість платівок (45 тисяч). Останній альбом Лорана, Cloud Making Machine, на думку критиків, визначає електронну моду на найближчі кілька років, і при цьому сам Лоран не вважає себе музикантом. "Я лише роблю мікси з музики інших людей", – говорить він.

Техноестет Laurent Garnier народився 1 лютого 1966 року в передмісті Парижа. До 16 років він відкрив для себе дискоклуби й музичне програмування, у 18 років переїхав до Лондона, а потім перебрався до Манчестера. Там Лоран, який працював офіціантом, здійснив свою мрію – його взяли на роботу до відомого манчестерського клубу Hacienda, де він виступав під кумедним псевдонімом DJ Pedro. Через пару років Гарньє поїхав до Нью-Йорка, наслухався хаус-музики, накупив платівок і повернувся назад, до Парижа –просувати нові хаус-віяння на батьківщині, де нічого подібного не чули.

За кылька місяців виступів по клубах і гаражним рейвах Гарньє став найпопулярнішим діджеєм Франції. У 1994 році француз випустив дебютний лонгплей Shot in the Dark, що розійшовся непоганим для тиражем у 70 тис. копій, і разом із приятелем Еріком Морандом (Eric Morand) він відкрив лейбл F Communications. Цей лейбл здійснив прорив на танцювальній сцені – Лорану й Еріку вдалося зібрати в його рамках найцікавіших інтелектуальних електронників, причому музикантам було запропоновано записувати свої твори не в дорогих студіях, а в себе вдома.

Після цього на Гарньє посипалися нагороди: на British Dance Music Awards француз одержав титули як "Кращий діджей" і "Кращий музикант/продюсер", його рекорд-компанія F Com – нагороду за "Кращий лейбл", а паризький клуб Rex - приз за "Кращий клуб" завдяки авторським вечіркам Гарньє Wake Up. У 1996 році британська преса визнала француза "Кращим діджеєм року на міжнародній сцені", а сам Лоран випустив на англійському лейбле React гігантську компіляцію Laboratoire Mix своїх кращих речей. Навіть коли Лорану вже було за 30, він продовжив дивувати шанувальників своєю енергією: випустив другий лонгплей "30", відіграв на головній арені першого паризького технофестивалю перед 100тисячним натовпом клаберів, відпрацював на 12-годинному техномарафоні Minuit/Midi й почав влаштовувати зі своїх сетів шоу з хореографічними виступами.


Сьогодні Laurent Garnier – ветеран й водночас піонер світової електронної сцени. Так, Лоран у 2003 році випустив свій другий ретроспективний збірник Excess Luggage і навіть написав книгу Electrochoc про історію техномузики. З іншого боку, його лейбл F Com випускає релізи St. Germain, Alexkid, Mr. Oizo, Jori Hulkkonen, Aqua Bassino та інших актуальних електронників, а сам Гарньє регулярно грає на показах Kenzo і Jean Charles de Castelbajac.

До того ж на початку 2005 року француз випустив новий альбом Cloud Making Machine, записаний у незвичайній для музиканта, якого критики звикли зараховувати до техносвітил, компанії норвезького джазового піаніста Буге Вессельтофта й туніського співака Дхафера Юсефа. У результаті в Гарньє вийшов опус із джазу, електро, техно, інтелектуального хіп-хопу й навіть року, який критики порівнюють із творчістю Massive Attack. А ще критики кажуть, що Лоран записав кращий у своєму житті альбом, який визначить майбутнє електронної музики на роки вперед.