Armand Van Helden не хоче бути №1

Цього року Armand Van Helden отримав сповна слави і успіху: чого вартий хоча б спільний проект з A-Trak під назвою Duck Sauce і їхеій хіт Barbra Streisand. Armand Van Helden живе своїм солодким життям, з якого висмикнув пару хвилин для телефонного інтерв'ю. На лінії говорить про свої нові успіхи і свою минулу славу в міру ледачий, в міру неоднозначний Armand Van Helden.

Привіт, чим займаєшся зараз?

Armand Van Helden: Просто розслабляюся. На горизонті абсолютно нічого хвилюючого.

Ти зараз в Нью-Йорку, правильно?

Armand Van Helden: Точно, в Нью-Йорку, вдома.

Нещодавно ти говорив про те, що зовсім не збираєшся гастролювати – і ось тебе досить часто можна почути: у тій же Австралії.

Armand Van Helden: Ну, Австралія, напевно, певний виняток: тому що не важливо, яка пора року, - там усе одно краще, ніж у Нью-Йорку. Я знаю, що там люди завжди з прекрасним настроєм ходять на мої сети. І навіть, якщо виступ пройшов не зовсім вдало – я знаю в Австралії пару мисцинок, де із задоволенням відриваюся сам. Так що я завжди радий старатися.

А концерт Duck Sauce? Це було заплановано чи просто збіг?

Armand Van Helden: Скоріше, завдяки концерту Duck Sauce відбулися всі інші виступи.

Якщо вже мова зайшла про графік, розкажи, чому ти вирішив не гастролювати?

Armand Van Helden: Загалом-то я вирішив це ще, напевно, на початку 2000-х. Так що я вже навіть забув, як це – вічні роз'їзди, постійно в дорозі. Артисти, взагалі-то їздять у тури ... не тільки через гроші. Ні, звичайно, гроші – це вагома причина. Адже всім потрібно оплачувати рахунки, і все таке. Але сам я свої гроші заробив ще в 90-х. Тоді я на них так нічого і не купив. Це було, ніби як: я ж молодий, чим би мені таким зайнятися – так щоби тільки для себе? І найкращим варіантом було робити те, чого хотілося. І тут я зрозумів: окей, Armand просто нічого не хоче робити. Просто гуляти, пити з друзями в кафе капучіно. Я зрозумів, що можу і в 50 бути затятим діджеєм, який буде щоночі запалювати по клубах, а можу просто все відпустити і жити в своє задоволення. Просто зберігати баланс між роботою та дозвіллям.

Дуже цікава позиція. От Steve Aoki, наприклад, каже, що з 365 на рік десь 250 проводить у гастрольних турах.

Armand Van Helden: Так, ну, якщо його це влаштовує ... Я ж не нікому не кажу чинити так само, як я. У всіх свої причини, свої мотивації. Багато діджеїв гастролюють, домагаючись певного рівня, певного успіху. Я бачу їхню роботу і поважаю її, але самому мені це більше не потрібно. Моє життя інше.

Виходить, у твоїй кар'єрі настав момент, коли ти зрозумів, що домігся того самого Успіху? Як ти визначив цей момент?

Armand Van Helden: О, хороше питання ... Зізнаюся, був один такий момент - навіть не знаю, чи є сенс у цьому, просто так я відчуваю, - коли я себе усвідомив. Це було в 1998, я був на Ібіці, з новою дівчиною, і вона була прекрасна, і моя пісня You Don't Know Me тоді була №1. І була Ібіца, і пляж, і мою пісню грали на цьому пляжі, і люди під неї дуріли, і я був закоханий, і в сім'ї все було добре, і навколо мене було одне суцільне ... щастя. Я думаю, що коли досягаєш ось такого успіху і раптом наступного дня зникаєш – то тебе завжди будуть пам'ятати. Ось у такому світі круто жити. Я весь час намагаюся пам'ятати про такі моменти, і більше мені не потрібні пісні, які будуть №1. Ні, ну, якщо з'являться – то нехай, звичайно, але я до них не прагну.

Ну то як тобі, в такому випадку, живеться з успіхом Barbra Streisand у цьому році?

Armand Van Helden: Чесно кажучи, цей успіх став приємним сюрпризом, як і успіх Bonkers. Але не більшим, ніж колись стали I Want Your Soul або You Don't Know Me. Я думаю, всі мої пісні приходять згори. І знаєте, що кажуть мені діджеї, коли все це слухають? Вони кажуть: «О, це прикольно. Але я не буду це грати». Думаю, насправді вони вважають мої пісні гидотою, не придатною для їхніх клубів. Певною мірою, це навіть добре, тому що мої пісні, принаймні, їхні оригінали – не такі вже і «клубні». І ці пісні, оминаючи всяких там «фахівців», потрапляють одразу до людей. І саме люди, які слухають пісні, роблять їх крутими.

А ви з A-Trak будете ще над чимось працювати разом, після Barbra Streisand?

Armand Van Helden: Так, альбом Duck Sauce однозначно вийде. У нас накопичилася солідна кількість матеріалу, щоб зробити це. Успіх Barbra Streisand наштовхнув на думку переглянути багато чого з уже створеного матеріалу. У будь-якому випадку, буде щось дуже веселе. Скоро ми вам покажемо, що.
Я не знаю, яким буде формат цього творіння. Можливо, це буде щось менш значне, ніж альбом. Зараз всі постійно експериментують і хочуть знайти нові можливості для самореалізації, так що ми точно випустимо щось неординарне.


A-Trak – не єдиний, із ким ти співпрацював цього року. Також у тебе був проект Brrrat! зі Steve Aoki. Як тобі працюється з такими різними людьми?

Armand Van Helden: Це ніби грати в бейсбол і проходити від фази до фази. Тобто, можна мати дуже щільне коло друзів, з якими будеш ходити завжди в один і той самий паб або клуб і кожного разу бачити одні й ті ж обличчя. І бути задоволеним, бути щасливим. Я теж так можу, але мій менталітет все ж більше схожий на циганський: я різко приймаю рішення все змінити – і різко все змінюю. Просто мені потрібно весь час рухатися далі, зустрічати нових людей і дивитися, що відбувається з кожним. Я взагалі дуже допитливий».