Ambient, ембієнт - Музичні стилі

Бібліотека нічного життя → Музичні стилі → Ambient

Ambient

Аmbient (ембієнт) — музичний жанр, що містить елементи різних стилів: джазу, нью-ейджу, електронної музики, року, регі, сучасної академічної музики, етномузики та навіть нойзу.

Однак насправді Brian Eno просто назвав так свій перший альбом, записаний у цьому стилі, і тільки через якийсь час назва перейшла на весь стиль. Термін «ембієнт» з'явився у 70-х роках XX століття. Згідно з відомою легендою, ідея створення музики, названої сьогодні ембієнт, спала йому на думку, коли він лежав у лікарні і через відсутність іншого заняття прислухався до шумів і звуків вулиці. Зовсім несподівано він усвідомив, що сприймає шуми за вікном його палати як якусь музику — відгомони звуків міста сплелися в щось на кшталт мелодійної структури. Він уловив якусь закономірність і музикальність. Після виписки з лікарні він повернувся до роботи та почав експериментувати з магнітофоном. Він виставляв мікрофон у двір, носив його із собою та записував різноманітні звуки довкілля, але не дощ, не грім і таке інше – це вже було, а саме якісь відгомони життя.

Ідея використання шуму як музичного елемента виникла з маніфесту італійського футуриста Луїджі Руссоло (Luigi Russolo) «Мистецтво шумів», опублікованого у 1913 році. Сам по собі маніфест художника Руссоло був інспірований роботами композитора-футуриста Балілла Прателла (Balilla Pratella), чий «Технічний маніфест футуристичної музики» (1911 рік) містив таку фразу: «[Музика] повинна передавати дух мас, величезних промислових комплексів, поїздів, океанських лайнерів, військових флотів, автомобілів і аеропланів. Усе це має приєднувати до великої центральної теми поеми область машин і переможну сферу електрики».

Ембієнт ділиться на класичний і електронний. Іно використовував шуми свого довкілля й акустичні інструменти — це був класичний ембієнт.

Зараз добре поширений електронний ембієнт — суміш тихої обволікаючої музики без визначеного ритму, віддалених голосів, реверберацій тощо. Однак деякі виконавці електронного ембієнта використовують шуми довкілля у своїх альбомах (наприклад, The Orb) та інші прийоми класичного ембієнта.

У 2002 році музичний продюсер Джеф Тоун (Jeff Towne) і журналіст Пітер Манці (Peter Manzi) з журналу New Age Voice Magazine склали рейтинг усіх створених на той час основних альбомів у стилі ембієнт. Для відбору претендентів на місце в рейтингу були запрошені судді, серед яких були музиканти Стів Роуч, Роберт Річ, засновник звукозаписної компанії Hearts of Space Стефен Гілл (Stephen Hill) та ін. Зрештою експерти вибрали «25 основних ембієнт-альбомів усіх часів» (The 25 Most Influential Ambient Albums Of All Time).

До цього рейтингу потрапили як класичні роботи Брайана Іно та Стіва Роуча, так і альбоми, що їх зазвичай класифікують, як прогресивний рок (Tangerine Dream), електронна музика (Aphex Twin,The Orb) і навіть джаз (Miles Davis). Таким чином, саме визначення «ембієнт» було суттєво розширене.