Бібліотека нічного життя
Біографія
Він об'їхав усю земну кулю. Це діджей міжнародного значення, який не чув про The Propellerheads, Fatboy Slim або навіть фраз «Big Beat». Він вважає, що The Chemical Brothers і їхня компанія – це "не більше ніж продовження рок-н-ролу", джангл його теж дуже мало хвилює, навіть "відволікає". Утім, яке це має значення? Якщо вас звати Danny Tenaglia і після 20 років, присвячених мистецтву діджея, ви - нью-йоркський хаус-бог; якщо ви щойно записали альбом витонченого дансу (Tourism) і клубний мегахіт "Music Is The Answer", то ви можете говорити та робити все, що хочете.
Якщо ви ще не чули або не знаєте про нього, Tourism - це, можливо, найкращий альбом чистої "хаус-музики" 1998 року. Вірний усьому кращому в нью-йоркському стилі, він мінімальний, класичний, безумний і неймовірно енергійний.
Можна лише пошкодувати, що його назва породжена з найбільшим кліше в лексиконі діджея.
"Туризм" було природною назвою для альбому, – пояснює Денні. - Я розглядаю цей альбом як музичну подорож".
"Музична подорож"?! Фраза, яку не одну тисячу разів повторювали в інтерв'ю продюсери й сусіди по гуртожитку, захоплені електронною музикою. Утім, не треба втрачати надію. Danny Tenaglia має на увазі свій перехід від прямолінійного американського хаус-гарейджа в стилі Masters At Work або Френкі Hаклса/Frankie Knuckles до порохового божевілля хаусу з євроелементами.
Зараз у нього нове місце резидентства. Його можна почути вночі щосуботи в нью-йоркському The Tunnel. (Однак побутують чутки, що й звідти він теж скоро піде.) На відміну від попереднього "місця роботи" в Twilo, він уже грає не лише для мускулистих "королев" (від Drag-Queen - queen – королева - (гей-термін) чоловік - гомосексуальний трансвестит) під кетаміном. То що ж відбувається в Big Apple? Hевже бруклінський хлопчик із віком залишив своє захоплення чоловіками?
«The Tunnel для мене - це повний переворот у моїх поглядах на роль діджея, - відповідає Денні, легко переходячи з діджеївських кліше на інтонацію офіційного атлантичного прес-комюніке від записуючої компанії. – Я граю для зовсім нового кола людей. Вони здебільшого гетеросексуальні та дуже молоді. Раніше вони не знали Danny Tenaglia з Twilo. Їм подобається енергія та подобається важча музика, тож мені доводиться будувати свою програму обережно – так, щоб поступово перейти на більш глибоку музику. А якщо ні, то вони втрачають інтерес. Іноді я навіть граю транс, і мені подобається. Чесно. Я навіть зіграв одну композицію BT! Мені подобається експериментувати. Я змінююся з роками та водночас даю уроки історії новому поколінню".
Ви знаєте, я люблю працювати в гей-клубах, але Tunnel мені подобається значно більше. Завжди відчував тиск, оскільки від мене хотіли, щоб я зіграв Toni Braxton, Whitney Houston або Мадонну. Це як кинути кістку натовпу на танцполі, ощасливити хлопців, щоб вони почули танцювальний ремікс їхньої улюбленої пісні з радіо. У Tunnel я цього робити не зобов'язаний, а якби робив, то це нікому не сподобалося б".
"Загалом я люблю грати для "змішаного" залу, для людей, які прийшли, щоб просто послухати музику та повеселитися. Мені не подобається грати в чистих гетеро-клубах, де люди п'ють коктейль за коктейлем, а потім нерозумно поводяться на танцмайданчику. Точно так само мені не подобається грати тільки для геїв, які знімають сорочки, демонструють свої м’язи і прес на животі, сподіваючись зняти якогось хлопця. Для них музика - це додаток, аксесуар. Для мене музика - це все". Звісна річ, у чомусь він має слушність. "Змішані" зали часто є найкращими з погляду реакції на музику. Але назвати The Tunnel "змішаним", м'яко кажучи, було б великим перебільшенням: місце для "геїв" відділене від головного танцмайданчика, а щоб потрапити усередину, вам знадобиться окрема печатка на долоні. Більшість людей у клубі безсумнівно стильні. Але чого варті ідіотські "качки", які розмахують люмінесцентними паличками або блюють у ваше пиво? Або компанії малолітніх дівчаток, які настільки перекачалися кетаміном, що півночі вони проводять обличчям униз у коридорі? Утім, виникає відчуття, що уважне вивчення килимів і візерунків на підлозі протягом кількох годин є важливим атрибутом цього клубу. Навряд чи це можна порівнювати з Paradise Garage, Studio 54 або навіть Twilo?
"Багато людей думають, що мені тут не подобається, - Денні уникає прямої відповіді. – Але я просто не можу висловити, який щасливий тут. Я люблю це місце. Тут я починаю та закінчую грати, коли захочу. Якщо захочу грати до 11-ї ранку для двохсот людей, які залишилися в залі, то гратиму. Таке резидентство – мрія кожного діджея. Мені здається, що діджеї, які грають по пару годин за вечір або за ніч у кількох клубах, неповноцінні. Грати в кількох місцях за ніч взагалі немислимо. Навіть якщо ви запропонуєте мені десять тисяч доларів за ніч, я не збираюся сідати в машину та кудись їхати, хоч і недалеко, щоб грати у двох клубах. Я люблю грати під кінець ночі: це саме той час, коли на майданчику залишаються справжні бійці, і в музичному сенсі ти можеш брати їх із собою куди завгодно. Тому я граю програми по шість-вісім година. Із півночі до 8-ї ранку - мій улюблений розпорядок".
Перехід Danny Tenaglia в The Tunnel відбувся відносно недавно. Можливо, дехто знає, що на цей крок він наважився після того, як Пол Сміт - власник Twilo, попереднього резидентства Денні, - найняв архісуперника Danny Tenaglia Джуніора Васкеза/Junior Vasquez. Звісна річ, такий маневр було зроблено у світлі торішнього скандалу між двома діджеями: за вказівкою Васкеза Danny Tenaglia взяли під руки (буквально) та викинули з клубу (The Palladium), де він був резидентом. Також є чутки, що всі події будуть узяті за основу для мильної опери американського телеканалу GAY TV.
"Що стосується того, що трапилося між мною й Васкезом, - пояснює Денні. – То через півтора року після цього він вибачився й потис мені руку. Ще через два тижні забрав моє місце, причому вів переговори за моєю спиною. Я ніколи більше йому й слова не скажу. Як можна йому довіряти? Hе хочу на нього наговорювати, але це - факти. Мені шкода його, слово честі. Hе думаю, що у його житті є щось ще, крім Twilo по суботах. Думаю, він постійно сидить удома, щодня - у стані глибокої депресії".
"Знаєте, я займався цим із 13 років. Васкез спершу був модельєром-дизайнером, а коли йому нічого не вдалося, став перукарем. Потім, коли йому вже було за 30, спробував стати діджеєм, і йому пощастило. Я не кажу, що у нього немає таланту, але ж мужикові цього року виповнилося 50. Він на 13 років старший за мене, і я діджей довше, ніж він! Він навіть не іспанського походження, його справжнє ім'я Дональд Медден/Donald Madden. Він із Ланкастера в Пенсільванії, а не з Hью-Йорка. Мене це все не турбує, але він не має права навіть на спробу зруйнувати мої мрії".
Зрештою Денні забуває про клубну політику та вирушає у свою охоронювану кабінку діджея. Тут, в ізоляції та недосяжності, він робить те, що вміє найкраще: ніжно торкається своїх платівок, дістає переносний семплер і починає грати. Буде він грати в The Tunnel наступного тижня чи ні - не так уже й важливо. Можна бути впевненим тільки в тому, що "подорож" буде такою ж класною.
Альбом Tourism вийшов на Twisted records. Дебютний альбом Danny Tenaglia, Hard And Soul, можна знайти в бек-каталогах Tribal UK.
Десять "класичних" композицій Danny Tenaglia (десять звабливих вінілів, написаних, спродюсованих або ремікшованих майстром):
The Look Glammer Girl (Sexy, USA 1993). Енергетичний транс із Hью-Йорка з незабутнім вступом, узятим із Богом забутого фільму Pink Flamingoes/"Рожеві фламінго".
Danny Tenaglia Bottom Heavy (Tribal, UK 1995). Ой! Денні виходить із гімнастичного залу із цим тестостероновим вінілом супербасового стероїдного хаусу.
Soul Boy Harmonica Track (Minimal, USA 1991). Будь-яка танцювальна композиція, яка примудряється використовувати семпл гармошки, взятої з пісні в стилі кантрі, варта пам'ятника.
NYDC Up In This House (Tribal UK Promo, 1995). Hевиданий сингл, де Денні та Deep Dish змагаються в створенні найдовшого, найглибошого, найвульгарнішого хаусу з усього, що коли-небудь створювалось раніше.
Code 718 Equinox (Strictly Rhythm, USA 1991). Сингл ранній, але класний. Кожен, хто залишався до 8-ї ранку на танцполі з Danny Tenaglia, чув цей хороший, нереальний фортепіанний ритм.
Liberty City Some Loving [Danny Tenaglia Remix] (Tribal America, USA 1994). Епічний ремікс Danny Tenaglia вивів і до цього приголомшливу композицію в стратосферу.
Giselle Jackson Love Commandments (Waako, USA 1997). Гарейдж. Ден довів, що він може працювати й зі звичайними піснями, а не тільки дабами.
Daphne Change (Maxi, USA 1994). М'яка, чуттєва чіллаутна пісня, просто з диско-майданчиків.
The Daou Surrender Yourself (Columbia, 1993). Peter і Vanessa Daou працювали разом із майстром над цим вульгарним нічним хітом.
Danny Tenaglia featuring Carole Sylvian Look Ahead (Tribal, UK 1995). Приголомшлива версія старої диско-пісні групи Aquarian Dream. Швидше, вище, веселіше...
Якщо ви ще не чули або не знаєте про нього, Tourism - це, можливо, найкращий альбом чистої "хаус-музики" 1998 року. Вірний усьому кращому в нью-йоркському стилі, він мінімальний, класичний, безумний і неймовірно енергійний.
Можна лише пошкодувати, що його назва породжена з найбільшим кліше в лексиконі діджея.
"Туризм" було природною назвою для альбому, – пояснює Денні. - Я розглядаю цей альбом як музичну подорож".
"Музична подорож"?! Фраза, яку не одну тисячу разів повторювали в інтерв'ю продюсери й сусіди по гуртожитку, захоплені електронною музикою. Утім, не треба втрачати надію. Danny Tenaglia має на увазі свій перехід від прямолінійного американського хаус-гарейджа в стилі Masters At Work або Френкі Hаклса/Frankie Knuckles до порохового божевілля хаусу з євроелементами.
Зараз у нього нове місце резидентства. Його можна почути вночі щосуботи в нью-йоркському The Tunnel. (Однак побутують чутки, що й звідти він теж скоро піде.) На відміну від попереднього "місця роботи" в Twilo, він уже грає не лише для мускулистих "королев" (від Drag-Queen - queen – королева - (гей-термін) чоловік - гомосексуальний трансвестит) під кетаміном. То що ж відбувається в Big Apple? Hевже бруклінський хлопчик із віком залишив своє захоплення чоловіками?
«The Tunnel для мене - це повний переворот у моїх поглядах на роль діджея, - відповідає Денні, легко переходячи з діджеївських кліше на інтонацію офіційного атлантичного прес-комюніке від записуючої компанії. – Я граю для зовсім нового кола людей. Вони здебільшого гетеросексуальні та дуже молоді. Раніше вони не знали Danny Tenaglia з Twilo. Їм подобається енергія та подобається важча музика, тож мені доводиться будувати свою програму обережно – так, щоб поступово перейти на більш глибоку музику. А якщо ні, то вони втрачають інтерес. Іноді я навіть граю транс, і мені подобається. Чесно. Я навіть зіграв одну композицію BT! Мені подобається експериментувати. Я змінююся з роками та водночас даю уроки історії новому поколінню".
Ви знаєте, я люблю працювати в гей-клубах, але Tunnel мені подобається значно більше. Завжди відчував тиск, оскільки від мене хотіли, щоб я зіграв Toni Braxton, Whitney Houston або Мадонну. Це як кинути кістку натовпу на танцполі, ощасливити хлопців, щоб вони почули танцювальний ремікс їхньої улюбленої пісні з радіо. У Tunnel я цього робити не зобов'язаний, а якби робив, то це нікому не сподобалося б".
"Загалом я люблю грати для "змішаного" залу, для людей, які прийшли, щоб просто послухати музику та повеселитися. Мені не подобається грати в чистих гетеро-клубах, де люди п'ють коктейль за коктейлем, а потім нерозумно поводяться на танцмайданчику. Точно так само мені не подобається грати тільки для геїв, які знімають сорочки, демонструють свої м’язи і прес на животі, сподіваючись зняти якогось хлопця. Для них музика - це додаток, аксесуар. Для мене музика - це все". Звісна річ, у чомусь він має слушність. "Змішані" зали часто є найкращими з погляду реакції на музику. Але назвати The Tunnel "змішаним", м'яко кажучи, було б великим перебільшенням: місце для "геїв" відділене від головного танцмайданчика, а щоб потрапити усередину, вам знадобиться окрема печатка на долоні. Більшість людей у клубі безсумнівно стильні. Але чого варті ідіотські "качки", які розмахують люмінесцентними паличками або блюють у ваше пиво? Або компанії малолітніх дівчаток, які настільки перекачалися кетаміном, що півночі вони проводять обличчям униз у коридорі? Утім, виникає відчуття, що уважне вивчення килимів і візерунків на підлозі протягом кількох годин є важливим атрибутом цього клубу. Навряд чи це можна порівнювати з Paradise Garage, Studio 54 або навіть Twilo?
"Багато людей думають, що мені тут не подобається, - Денні уникає прямої відповіді. – Але я просто не можу висловити, який щасливий тут. Я люблю це місце. Тут я починаю та закінчую грати, коли захочу. Якщо захочу грати до 11-ї ранку для двохсот людей, які залишилися в залі, то гратиму. Таке резидентство – мрія кожного діджея. Мені здається, що діджеї, які грають по пару годин за вечір або за ніч у кількох клубах, неповноцінні. Грати в кількох місцях за ніч взагалі немислимо. Навіть якщо ви запропонуєте мені десять тисяч доларів за ніч, я не збираюся сідати в машину та кудись їхати, хоч і недалеко, щоб грати у двох клубах. Я люблю грати під кінець ночі: це саме той час, коли на майданчику залишаються справжні бійці, і в музичному сенсі ти можеш брати їх із собою куди завгодно. Тому я граю програми по шість-вісім година. Із півночі до 8-ї ранку - мій улюблений розпорядок".
Перехід Danny Tenaglia в The Tunnel відбувся відносно недавно. Можливо, дехто знає, що на цей крок він наважився після того, як Пол Сміт - власник Twilo, попереднього резидентства Денні, - найняв архісуперника Danny Tenaglia Джуніора Васкеза/Junior Vasquez. Звісна річ, такий маневр було зроблено у світлі торішнього скандалу між двома діджеями: за вказівкою Васкеза Danny Tenaglia взяли під руки (буквально) та викинули з клубу (The Palladium), де він був резидентом. Також є чутки, що всі події будуть узяті за основу для мильної опери американського телеканалу GAY TV.
"Що стосується того, що трапилося між мною й Васкезом, - пояснює Денні. – То через півтора року після цього він вибачився й потис мені руку. Ще через два тижні забрав моє місце, причому вів переговори за моєю спиною. Я ніколи більше йому й слова не скажу. Як можна йому довіряти? Hе хочу на нього наговорювати, але це - факти. Мені шкода його, слово честі. Hе думаю, що у його житті є щось ще, крім Twilo по суботах. Думаю, він постійно сидить удома, щодня - у стані глибокої депресії".
"Знаєте, я займався цим із 13 років. Васкез спершу був модельєром-дизайнером, а коли йому нічого не вдалося, став перукарем. Потім, коли йому вже було за 30, спробував стати діджеєм, і йому пощастило. Я не кажу, що у нього немає таланту, але ж мужикові цього року виповнилося 50. Він на 13 років старший за мене, і я діджей довше, ніж він! Він навіть не іспанського походження, його справжнє ім'я Дональд Медден/Donald Madden. Він із Ланкастера в Пенсільванії, а не з Hью-Йорка. Мене це все не турбує, але він не має права навіть на спробу зруйнувати мої мрії".
Зрештою Денні забуває про клубну політику та вирушає у свою охоронювану кабінку діджея. Тут, в ізоляції та недосяжності, він робить те, що вміє найкраще: ніжно торкається своїх платівок, дістає переносний семплер і починає грати. Буде він грати в The Tunnel наступного тижня чи ні - не так уже й важливо. Можна бути впевненим тільки в тому, що "подорож" буде такою ж класною.
Альбом Tourism вийшов на Twisted records. Дебютний альбом Danny Tenaglia, Hard And Soul, можна знайти в бек-каталогах Tribal UK.
Десять "класичних" композицій Danny Tenaglia (десять звабливих вінілів, написаних, спродюсованих або ремікшованих майстром):
The Look Glammer Girl (Sexy, USA 1993). Енергетичний транс із Hью-Йорка з незабутнім вступом, узятим із Богом забутого фільму Pink Flamingoes/"Рожеві фламінго".
Danny Tenaglia Bottom Heavy (Tribal, UK 1995). Ой! Денні виходить із гімнастичного залу із цим тестостероновим вінілом супербасового стероїдного хаусу.
Soul Boy Harmonica Track (Minimal, USA 1991). Будь-яка танцювальна композиція, яка примудряється використовувати семпл гармошки, взятої з пісні в стилі кантрі, варта пам'ятника.
NYDC Up In This House (Tribal UK Promo, 1995). Hевиданий сингл, де Денні та Deep Dish змагаються в створенні найдовшого, найглибошого, найвульгарнішого хаусу з усього, що коли-небудь створювалось раніше.
Code 718 Equinox (Strictly Rhythm, USA 1991). Сингл ранній, але класний. Кожен, хто залишався до 8-ї ранку на танцполі з Danny Tenaglia, чув цей хороший, нереальний фортепіанний ритм.
Liberty City Some Loving [Danny Tenaglia Remix] (Tribal America, USA 1994). Епічний ремікс Danny Tenaglia вивів і до цього приголомшливу композицію в стратосферу.
Giselle Jackson Love Commandments (Waako, USA 1997). Гарейдж. Ден довів, що він може працювати й зі звичайними піснями, а не тільки дабами.
Daphne Change (Maxi, USA 1994). М'яка, чуттєва чіллаутна пісня, просто з диско-майданчиків.
The Daou Surrender Yourself (Columbia, 1993). Peter і Vanessa Daou працювали разом із майстром над цим вульгарним нічним хітом.
Danny Tenaglia featuring Carole Sylvian Look Ahead (Tribal, UK 1995). Приголомшлива версія старої диско-пісні групи Aquarian Dream. Швидше, вище, веселіше...
Останні повідомлення
