Джеймс Холден (James Holden) аж ніяк не звичайний діджей. Він носить старомодну діряву футболку Judas Priest і кошлате волосся, тож сильно виділяється серед інших, короткострижених хлопчиків-діджеїв, які прикрашають сторінки журналів про танцювальну музику. "Я не вірю тим, хто чистіший за мене", – жартує Джеймс.

У музичному сенсі Холден далекий від безликих одноманітних ритмів. Він воліє слухати незвичайну музику, таку, яку пишуть Mogwai, Four Tet або Boards of Canada. Джеймс ніколи не зупиняється на досягнутому та постійно вносить у танцювальну музику щось нове.

До речі, Джеймсу Холдену зіграло на руку те, що він змалку займається музикою. Не докучатиму подробицями, а скажу лише те, що його батько навчав грі на піаніно, а містер Дрейкотт (Mr Draycott) – на віолончелі. Джеймс виявляв величезну цікавість до музики групи Queen, щось "мудрував" на своєму першому допотопному комп'ютері.
На нього звернули увагу в 19-річному віці, коли побачив світ трек із назвою Horizons. Написаний протягом літніх канікул в Оксфордському університеті (в Джеймса були математичні здібності) за допомогою P500 PC і програми Buzz (скачується з інтернету безкоштовно) цей унікальний гімн літа 1999-го дав різкий поштовх кар'єрі Холдена, і відтоді його кімната перетворилася на те місце, де створюється музична історія. Досі його студія зберігає те обладнання.

Джеймс відчинив двері молодим музичним талантам, які змусили багатьох консервативно налаштованих продюсерів іти за цифровою революцією, оскільки над ними нависла загроза залишитися без підтримки. Нові технології допомогли розкритися й самому Холдену. Із появою таких багатофункціональних додатків у нього з'явилася купа можливостей реалізувати свій потенціал. Англієць вразив багатьох слухачів можливостями звичайного студійного обладнання.
"Є люди, які постійно кажуть: "Ти не повинен одержувати жодних звуків, крім аналогових, – ділиться своїми думками Джеймс, – але це повний абсурд. Ти одержуєш різні звуки. Й особисто я віддаю перевагу комп'ютерному звучанню, а не тому, що виходить від аналогових обладнань. Головне – знати, де що вставити та як. Комп'ютер може бути таким же музичним інструментом, як і багато інших..."

Те, що Холден зробив за допомогою свого вірного комп'ютера, можна назвати складним гібридом звуків, переплетенням кількох стилів. Так він знайшов шанувальників серед прихильників різних напрямів.

Холденівські треки грають техно-, транс-, прогресив- й електродіджеї. І попри те, що з'являється дедалі більше його наслідувачів, звучання робіт Джеймса залишається унікальним, а кропітка робота над деталями не має рівних.
Історія успіху Холдена трохи суперечлива. Виданий у 2003-му в співпраці з вокалісткою Julie Thompson трек Nothing був "підчеплений" легендарним британським лейблом Loaded. Незадовго до цього DJ Tiesto уже визначив його як трек року. Джеймс робив ремікси на стилістично різні роботи: від електро-хауса до денс-попа; від New Order до Britney Spears; від Timo Maas до System 7; від висхідної зірки Натана Фейка (Nathan Fake) до класичного треку Кірсті Хокшоу (Kirsty Hawkshaw) Fine Day.

Тим часом відбувся перший реліз його лейбла Border Community A Break in the Clouds, який одразу став європейською андеграундною технокласикою та проклав шлях у компіляції Марко Бейлі (Marco Bailey) і Моніки Крус (Monika Kruse). Сам же Холден здобув авторитет у передової німецької громадськості.

Більш пізні події на студійному фронті – трек Holden & Thompson Come To Me, гордість Холдена: Nintendo Acid і незрівнянно-вокальні мікси на Britney Spears Breathe on Me... Мало не забув сказати, що саме Джеймс Холден у 2002-му року допоміг Сашку (Sasha) записати Bloodlock для альбому Airdrawndagger.

Сети англійця огортає дух еклектицизму. У них присутні його власні треки, ремікси й ексклюзивні реедіти в комбінації з Acid- House-, Techno-, Electro- й Downtempo-мелодіями. Компіляція всесвітньо відомої серії Balance 005 продемонструвала вищесказане. Джеймс залишається вірний своєму баченню музики та часто демонструє нестандартність при зведенні платівок, змушуючи мовчати тих, хто звик ділити музику на стилі. Уже зараз Холден не самотній у своїх поглядах, у нього уже є прихильники й продовжувачі справи. Невелика група молодих діджеїв, використовуючи нестандартні прийоми, зацікавила музичних гурманів і тепер колесить по всьому світу, заїжджаючи в кожен куточок Європи, здійснюючи тури по Австралії й Азії, а також регулярно подорожуючи по Сполучених Штатах.

Майже завжди виступи Джеймса закінчуються композиціями молодих талантів, про яких раніше ніхто не чув, які знайшли своє пристановище на лейблі Border Community. Усього за один рік його лейбл став основою для розвитку музики, написаної людьми, які вкладали в неї всю душу та не йшли на компроміси ні з чим, для них важлива свобода творчості. Ця музика поєднує дивні ембієнтні інтерпретації та діджейські штучки. Border Community – це краще з того, чим я зараз займаюся, – зізнається Холден, - дуже корисно стежити за тим, що роблять молоді артисти та випускати варті речі". Можливо, ми ніколи й не довідалися б про такі імена, як Nathan Fake, Petter і The MFA, якби не Холден. Англієць дав їм можливість залишити свій слід в історії музики. Джеймс дуже хоче зробити діджейський тур зі своїми вундеркіндами.

Йому лише 25 років, а він уже точно для себе визначив, чим би він хотів займатися. Як продюсер він бажає захопити за собою слухача, показати йому "нові світи". Як діджей – подорожувати світом, дивувати й одержувати задоволення. А також відкривати чимраз більше нових імен. Зрозуміти внутрішній світ людини й допомогти їй знайти своє бачення реальності, зрозуміти музику. В основі успіху Джеймса Холдена лежать віра у свій погляд на музику та скептичний погляд на поради інших.