Джоша Девіса вдома 50 тисяч платівок. Це дуже багато. Він сам каже: "Це більше схоже на облогу. Платівки в коридорі, платівки на кухні. Жах..."

Ім'я Shadow з'явилося в 1989 році, коли обличчям хіп-хопу були MC Hammer і Vanilla Ice, а вся ідея музики зводилася до танців у відеокліпах. Джош зазначає: "Я завжди хотів бути режисером, а не актором. Режисер заробляє удвічі більше, його кар'єра триває довше, його ніхто не знає в обличчя, але всі знають його фільми."

Альбом Entroducing (Mo'Wax), на обкладинці якого немає списку музикантів, які його записували, а лише довгий перелік використаних семплів і платівок, з'явився в 1996-му році...

"Через кілька митттєвостей ви пройдете через переживання, які здадуться повністю реальними. Це буде результатом переходу підсвідомих страхів у вашу свідомість. У вас є п'ять секунд, щоб знищити цю касету", – цитата-семпл на What Does Your Soul Look Like?

Є альбоми, які продаються немислимими тиражами, є альбоми, які люблять критики, є альбоми, які стають основою для нового стилю, і є альбоми, які існують поза часом. Beatles Sergant Pepper, Rolling Stones Sticky Fingers, перший альбом Velvet Underground, Lou Reed Transformer, Massive Attack Blue Lines, Clash London Calling. Музика хоч і є наслідком стилів і течій свого покоління, але виявляється поза межами часу та залишається просто хорошою музикою.
Звісна річ, критики полюбили цей альбом одразу, з першого погляду. Утім, критикам властиво любити всі " експериментальні речі". А Entroducing - альбом експериментальний і несподіваний. Йдучи слідами DJ Steinski і Grandmaster Flash, піднявши ідею діджейства до наступного логічного рівня, DJ Shadow створює інструментальну музику. Це музика, складена з кусочків сотень старих платівок, з'єднаних воєдино якимось незвичайним хіп-хоп-ритмом. Ударники від U2, соло на саксофоні, взяте з якоїсь рідкісної джазової платівки, цитати з фільмів, музичні кулі й обривки органічно складаються в несподіваний кінематографічний пейзаж, де дія відбувається на межі між сном і пробудженням, усе здасться реальним і знайомим, але, як і раніше, залишається щось дуже важливе, про що ти невдовзі забудеш, так і не дізнавшись, що це таке.

Експерименти та новації– це прекрасно, але саме емоційна глибина цього альбому робить його необхідним атрибутом фонотеки будь-якої людини, яка має хоч якийсь інтерес до музики. Саме поняття експерименту містить у собі припущення про час, даний момент, як крапку на нескінченній прямій. Сьогоднішні новації завтра будуть простим інструментом у роботі над посередньою піснею. Але років через десять, зібравшись із друзями десь на дачі, хтось поставить у магнітофон стару касету Entroducing – і всі говоритимуть про те, скільки минуло часу, а ця музика звучить так само глибоко та цікаво. І лише ви сидітимете й мовчатимете, слухаючи й дивуючись, як так сталося, що ви не чули цієї прекрасної музики раніше.

"І мені просто хочеться продовжувати тому, що всередині мене щось є... Що приходить із тієї музики, яку я слухаю... І розумієте, це вже навіть не я... Музика просто проходить крізь мене." Цитата-семпл на Building Steam With A Grain Of Salt, DJ Shadow.

У голові з'являється звук: похмуре, незв'язне безладдя нот і шумів, яке треба якось виразити, якось у ньому розібратися. Але як?

Ви йдете до студії, одягаєте навушники, риєтеся в купі платівок, намагаючись знайти якусь підказку або кілька секунд ударних, щоб вставити в картину ідеального звуку. Ви сидите в студії дні, навіть тижні, відірвавшись від зовнішнього світу, практично без сну.

Тижні стають місяцями. Ви вже втратили відлік часу й не пам’ятаєте, коли востаннє залишали це приміщення. Ви тепер існуєте повністю в музиці й у вас є єдина мета – завершити розпочате. Ви накладаєте гітарні рифи, будуєте цілі оркестри зі звуків із різних платівок, днями шукаєте правильний ритм й ударні, рахуючи та перераховуючи удари, наче займаючись вищою математикою ритму.

Потім ви відкладаєте навушники та повертаєтеся в реальний світ. У якусь мить вам здалося, що ви занурились надто глибоко... Але тепер у вас є той звук, якого ви так прагнули, ви ставите платівку на програвач....
Залишається лиш одне запитання: Чи зрозуміють інші?

"Я вважаю, що він геній, – говорить Джеймс Лавелл, бос Mo'Wax, який, крім усього іншого, працює разом із Девісом над іншим його проектом, U.N.C.L.E, – він дуже сфокусований і точно знає, що хоче зробити... Мені здається, що він просто проходить через деякий проміжок часу, коли він живе цією музикою, тому його композиції такі емоційні. Насправді велику музику написали люди, загублені в ній."

Син учительки й інженерного інспектора Джош виріс у Дейвісі, коледжному містечку в північній Каліфорнії, неподалік Сакраменто. Його слова: "Я швидко зметикував, що не вмію танцювати брейк-данс і ніколи не зможу займатися графіті. Тож я став діджеєм."

Почувши The Message Грендмастера Флеш у 12 років, він умовив батьків купити програвач. Це була дешева система з радіо, магнітофоном і програвачем. Покопирсавшись викруткою всередині, він зумів зробити так, що магнітофон і програвач могли грати одночасно. Цього було достатньо для того, щоб, записавши спочатку ритм, поверх нього навчатися різним видам скретча.

Сидячи у своїй кімнаті, Джош робив свої перші мікси, вражений енергією й агресією хіп-хоп-музики та самого репу. Коли його нещодавно запитали про культуру хіп-хопу, він сказав: «Це звучить надто наївно, але для мене хіп-хоп означає єдність. Африка Бамбаата намагався об'єднати нью-йоркські угруповання, зібравши їх навколо вертушок. Він грав платівки Rolling Stones цим міським чорним хлопцям, адже вони їх ніколи не чули. Він відкривав людям речі, які, вони думали, ніколи не слухатимуть. Хіп-хоп нещодавно знову почав розколюватися, і ми знову повернулися до танців у відеокліпах."

Було складно. У Каліфорнії в невеликому університетському містечку з переважно "білим" населенням у нього не було доступу до останніх ритмів і брейків Нью-Йорка. Але він вчив сам себе: «Я радий, що так сталося, оскільки в іншому разі це було б надто легко."

Перший успіх прийшов до нього під час навчання в коледжі, коли його мікс-касети, на яких з'єднувалися Ice Cube, Brand Nubian і ударні, вкрадені з платівок Джиммі Хендрікса, одержали визнання на реповій тусовці. Це потім вилилося в роботу з лейблом Tommy Boy. Тоді ж він почав працювати над композиціями, які потім увійшли до його дебютного альбому Entroducing. Задля музики він кинув коледж.

"Але вони сказали, що там було щось, що подіяло на них сильніше, ніж слова в пісні, і це був ритм – голосніше і швидше, голосніше і швидше. Це заводить молодь..." Цитата-семпл на High Noon, DJ Shadow.

Людина принципів, Девіс майже патологічно уважний до дрібниць і деталей. Це можна почути в кожній його композиції, це можна зрозуміти, коли він говорить, що ніколи не візьме семпл із компакт-диска або копії, тільки з оригінального вінілу.

"Це старий тип мислення, але я пишаюся, коли знаходжу правильний звук на якійсь платівці. Це надто просто – піти в якийсь великий магазин, купити спеціалізований альбом семплів, сісти в студії та зробити хіт. Я роблю все можливе, щоб дати слухачеві щось, чого він не чув раніше."

Shadow – інтроверт, він дуже замкнений. І зростаючий успіх, і визнання Entroducing стали для нього якщо не неприємністю, то принаймні незручністю.

"Звідкись з'явилося дуже багато не таких уже й хороших ідей, - скаржився він у NME. – Здається, усі чекали, що я стану електронним рятівником для згасаючих рок-зірок. Це звучить трохи самовпевнено, але надто часто мені тоді говорили: знаєш, ти ніколи не повіриш, хто тобі телефонував і хто хоче з тобою працювати. І людей дуже дратувало, коли я говорив: це дуже приємно, але, перепрошую, я дуже зайнятий. Утім, я впевнений: на заманювання грішми я вже ніколи не поведуся, оскільки для мене це пройдений етап. Я з кимось працюватиму тільки тоді, якщо між нами буде певний зв'язок."

Зрештою він зробив єдиний ремікс Painkiller для Depeche Mode, але тільки тому, що любив їх у дитинстві. Ремікс, утім, досі не вийшов, оскільки менеджмент групи досі не може одержати всі офіційні дозволи на використання семплів. Девіс також відмовився написати музику до фільму "Святий", сказавши, що фільм йому не сподобався. Одна з його композицій з'явилася в іншому фільмі - "187", – і він дотепер намагається дізнатися, чому він про це довідався, коли вже було пізно щось змінювати.

Журнал Rolling Stone якось назвав його "сучасним еквівалентом гітарного героя." Але найменше він схожий на героя: його мало хто впізнає на вулиці, він любить давати інтерв'ю та готовий годинами говорити про те, як він шукав особливо рідкісний запис, і, більше того, давно мріє зробити короткий фільм про людей, які купують платівки: "Тут є свої правила, свої ритуали. Наприклад, ти завжди можеш сказати, хто ганяється за тією ж музикою, що й ти. Вони бачать тебе, ти бачиш їх, і потім звідкись з'являється агресія. Так, це здебільшого чоловіча річ."

Розповідають, він нещодавно літав у Маямі перевірити склад із платівками, закритий із 1982 року. Похмуре, сире, величезне приміщення. Усюди павутина, із коробок із платівками зграйками вибігають таргани. Дочекавшись, поки перелякані комахи розбіжаться, Shadow починає перебирати платівки в пошуках тієї нової ноти, яка звучить у його голові. Археологія в урбанізованому варіанті.

Одним із найприємніших спогадів про життя до Entroducing у Девіса лишається його робота на австрійський уряд. Він був рекомендований австрійському радіо, спонсорованому державою, як людина, яка знається на старій соул- і фанк-музиці та хіп-хопі. Девіс їздив з австрійським представником по магазинах США, купуючи платівки. Більше того, потім він робив із них цифрові копії й відсилав їх до Австрії. Платівки ж залишалися в нього.

Разом із Джеймсом Лавеллом випустив альбом U.N.C.L.E. для Mo'Wax, який вийшов у 1997. Сказавши якось, що мовою фільмів цей альбом стане "Апокаліпсисом Наших Днів" Копполи, Девіс також запросив Тома Йорка з Radiohead та Ричарда Ашкрофта з The Verve взяти участь у записі. Цікаво, що працювати разом вони вирішили ще в 1995-му, коли були (відносно) невідомими. І тільки в 1997-му знайшовся час.

"Слухаючи музику, я просто знаю, що треба робити. Я здебільшого навчався сам. І ви знаєте, цілком успішно. Хоча, звісно, були помилки.... Мені просто хочеться, щоб у мене й надалі була ця можливість виразити себе... І я відчуваю, мені ще дуже багато треба зробити." Цитата-семпл на Building Steam With A Grain Of Salt, DJ Shadow.