Розширюючи мережі

Минулої п'ятниці в столиці України прогримів фестиваль Піратська Станція. Через відміну шоу Пола ван Дайка у клабберів залишилася лише одна можливість підготуватися до літа на справжньому рейві.

30-го квітня погода в Києві була сприятлива для відвідування подібних заходів. Багато людей навіть не здавати одяг в гардероб (можливо, економили 10 гривень). Як завжди, при вході на Піратську Станцію відразу впадають в очі масштабні декорації. Трохи перероблений в порівнянні з минулим роком череп, простора сцена, купа екранів, залізні установки, які нагадували мережу павука. Останній елемент і повинен був відобразити головну ідею оновленого фестивалю – його прогрес, який подібно до павутиння поглинає всю більшу кількість країн і міст.

Починати опис варто з мінусів. Їх було небагато, але, як завжди, саме ці ложки дьогтю запам'ятовуються краще всього. Сцена, на якій відбувався весь перфоманс, була дуже високою. Через це побачити діджеїв і театральні постановки в мейн-зоні було доволі складно. У цьому ж мейні досить погано було чутно і звук. Часом аж надто сильно дробили баси, а мелодія була ледве помітна. Якщо торкнутися теми смаків, то сильно затягнутими були паузи між виступами діджеїв, а костюмований екшн місцями нагадував репетиції першого курсу театрального ВНЗ середньої руки.

Тайм-ап Піратської Станції:

Перші три години були віддані артистам з України і Росії. Дуже порадував Тапольський, який відіграв декілька давно відомих композицій і таким чином відмінно підготував народ до майбутньої витрати енергії на танцполі. Особливо яскравим вийшов трек з живим вокалом Кузьми зі Скрябіна.

Після вітчизняних мелодій наступила пора імпортного звуку, якого так чекала публіка. Відразу скажу, що зі всього лайн-апа можна виділити виступи двох проектів – це Dirtyphonics і John B. Future Prophecies і Camo & Krooked теж були хороші, але все таки не настільки змогли вразити своєю «незвичністю» вимогливу публіку в МВЦ. Nero був флегматичним, а до сету Sunchase мало, хто дожив. Частенько виводив з себе MC Skibadee. Його невиразні крики та повторювані спроби «завести» відвідувачів неабияк набридали.

Окремо хочу зупинитися на вищезазначених Dirtyphonics. Нагадаємо, що Dirtyphonics – це французький квінтет музикантів (Playte, Capskod, Pho, Pitch In і MC Youthstar). Їх родзинка – незвичайні живі виступи: MC заряджає публіку, в той час, як решта четвірки місить танцпол жорсткими бітами. У Києві п'ятірка просто рознесла танцпол своєю мегаенергійною музикою. Їх виступ нагадав анекдотичне питання: «Скільки необхідно молдаван, щоб закрутити лампочку?». У нашому випадку п'ятеро знадобилося для того, щоб примусити кожного відвідувача найактивнішим чином смикати своїми кінцівками.

Даний івент довів відразу пару речей. По-перше, фестиваль з кожним роком стає якіснішим і більш відвідуваним. По-друге, організаторам все ще є, над чим працювати. Можна з упевненістю сказати, що Піратську Станцію полюбили люди, і ця любов напевно переросте в довгострокові відносини.