Статті
Казантип. Розповідь про знайдене щастя
24-12-2009Перевага подорожі літаком незаперечна – це швидкість, одна година – і ви в Сімферополі. Але мінусів теж достатньо – довга реєстрація, тяганина з проходженням контролю, шлях до аеропорту – з аеропорту, обмеження в багажі, кусюча ціна... Випробувавши авіалінії, радимо користуватися старою доброю залізницею. Сімферополь зустрів нас гарною погодою й напруженим трафіком. Змішавшись із натовпом, уникаючи причепливих таксистів, ми пробралися на залізничний вокзал. А звідти короткими перебіжками, автобусами й машинами ми нарешті дісталися в Поповку.
Скинувши валізи в куток і змивши дорожній пил, ми вирішили, не відкладаючи момент істини, відправитися за дозою Оранжевого Щастя. Гоп-стоп-провулочок, точки з продажу шаурми – і ми біля візового відділу. Коротка реєстрація, перевірка паспортних даних і ось, нарешті, ми всередині. Будівництво ще не закінчилося, і, хоча по території на повну силу тусуються Z-громадяни, будівельники пиляють, рубають, мутять, монтують... Здавалося, що Казантип іще спить. Але відчувається, що ще трохи, й він прокинеться – і покаже всьому світу, всьому всесвіту, як треба відпочивати й розважатися, і де всепланетний центр Щастя.
Варто зауважити, що на Казантип ми прибули за п'ять днів до офіційного відкриття, так що до заповітного часу Z ми встигли добряче позасмагати, поспостерігати за навколишньою флорою й фауною (Z-громадянами), зламати ноутбук і неабияк зіпсувати печінку. Що ближче до дати офіційного відкриття, то більше територія Республіки нагадувала мурашник. Активну роботу відкрили бари (їх навіть складно порахувати – я нарахував 12 штук і з ліку збився...), запрацювали всі танцполи, й кожен із них знайшов свою аудиторію. Танцполів цього року на території республіки цілих 7 штук: «КіссФМ», «Євро», «Водний», «ДіджейБар», «Інсайд», «Атріум» і іноді, в разі приїзду високих гостей, «Мейн», тобто найголовніший. Ну, якщо ще рахувати три марсіанських танцполи (тусовка там украй млява), то Республіка Z віддала на поталу публіці цілих 10 танцполів. І кожен вабить своїм лайн-апом, і так важко не піддатися спокусі... У результаті починаєш поводитися як та мавпочка, яка і розумна, й гарна, а розірватися не може =). Загалом, нічне курсування між танцполами – це стандартне проведення часу для всіх Z-громадян, виключаючи ті дні-ночі, коли на «Мейні» виступають зірки. Тоді до 3-ї години ночі танцполи не працюють, і всі ковбасяться на головному.
Ну так от, щодня народу все прибувало й прибувало, поки Z-громадяни не заполонили всю Поповку та прилеглі території. Усе це скидалося на стихійне лихо, таку собі повінь щастя й позитиву. Куди не кинь оком – скрізь усмішки, сяючі очі, танцюючі ноги. Сонце яскраво світило, холодне пиво приємно освіжало, кількість оголених тіл на квадратний метр ставала все нестерпнішою. А от море засмучувало – недобра холодна течія псувала всю «малину», але, незважаючи на цю маленьку помилку ПреZидента, який не замовив кип'ятильників для прогріву води, веселощі все активніше розкручували Казантип, поки нарешті не настав заповітний час Z!
І ось вогні прожекторів усімнадцяте проштрикнули нічний небосхил. Усімнадцяте тисячі ніг топтали казантипський пісок і тисячі очей насолоджувалися незабутнім видовищем церемонії офіційного відкриття Z17. А насолоджуватися було чим.
На церемонію відкриття міністерство приготувало не просто красиве дурогонство й незвичайні перформенси. Цього року для виступу на відкритті була запрошена зірка світового діджеїнгу Paul van Dyk. Варто зауважити, що зірка такого рівня вперше виступає в республіці Z. Перед виступом хедлайнера громадян розігрівав діджей Космонавт. Вдало виконавши своє завдання, Космонавт катапультувався, а на сцені матеріалізувався довгожданий супергерой. Несучи в руках жовту валізу, усміхаючись, van Dyk розмістився за пультом – і розрив почався!
Кажуть, що подивитися на церемонію відкриття зібралося більше 30 000 Z-громадян. Так от, на час виступу PVD всі ці 30 000 злилися воєдино. Відповідаючи піднятими руками й тисячами горлянок, здіймаючи в повітря хмари пилу, потопаючи в піску, вони танцювали так, як навряд чи танцюватимуть найближчим часом. Утриматися на місці було просто неможливо. В такій атмосфері PVD не виступав і не виступатиме, хіба що ще раз відвідає відкриття Казантипу. І хай на Пола наїжджають, мовляв, він грав не в повну силу, чи мало змінював свій трек-лист, чи на «Сенсейшені» він грав у 100 разів краще – не вірте. Просто на жодному івенті не збирається така публіка, як на Казантипі. Й ніде більше так не зустрінуть цього діджея, як у Z-країні.
Виступ ішов своєю чергою, треки змінювали один одного, й коли у громадян уже не було сил танцювати й виникало бажання піти на бар підкріпитися, то починав звучати новий, ще більш запальний трек, і громадяни залишалися далі танцювати. А на сцені в цей час відбувалися незвичайні виступи танцювальних балетів та яскраві перформенси. На стейдж піднімалися римляни, аристократи, гуманоїди, марсіани, фрики й багато інших персонажів. Варто згадати і світлове шоу. Працювали десятки лазерів і проекторів, забарвлюючи довколишні предмети в усі кольори веселки. Шикарно!
Пригадуєте вокальну диву з «П'ятого елементу»? Так от, у нас таких було аж дві штуки =). І всі ці персонажі танцювали на восьмибітних кубиках, розташованих біля сцени. Запальні танці тривали до ранку. Й коли вже здавалося, що крутіше бути не може, стало ще гарячіше. З неба посипалися зорі, в буквальному значенні цього слова. Це почали роботу піротехніки. В повітря злітали вогненні дракони, що збивали зірки на землю.
Насолоджуючись зорепадом, паралельно пританцьовуючи, громадяни почали розходитися по території казантипської Республіки. Кожен шукав собі місце до душі. Більшість Z-громадян розосередилися по танцполу, інші розмістилися на барах, а найромантичніше налаштовані посідали на березі лагідного нічного моря.
Відриваючись на одному з танцполів, допиваючи чергову пляшку шампанського з горла, насолоджуючись ранковим сонцем, яке ще не почало припікати, раптом зрозумів – ось воно, щастя. Офіційна церемонія відкриття Z 17 не просто вдалася – вона була надзвичайною, повірте на слово. А не вірите – приїжджайте на закриття й переконайтеся наочно – «Казантип узагалі не той, він став у 100 разів кращим!» =).
Наступного ранку, намагаючись оговтатися й повернутися до людського життя, було випито: пару пляшок мінералки, пару чашок бульйону й пару літрів пива. Після пива, віддалено нагадуючи людські істоти, члени нашої команди аргонавтів посунули на дослідження того, що відбувається на території Республіки. Багато чого відкрити цього дня не вдалося – стан «овочів» не дозволяв адекватно оцінювати обстановку. Простягнувшись на пісочку, ухвалили проводити візуальне спостереження, чим, не відкладаючи в довгий ящик, і зайнялися.
У перший день нової казантипської ери натовпи Z-громадян висіялися на пляж. Підставляючи під золоті променисті струни сонця свої в'ялі й мертвотно зблідлі за зимово-осінньо-весняний сезон тіла, вони рівномірно розклалися по всьому березі. У народі перший день казантипської ери називають «Днем сонячного тюленя». У розкладі Казантипу так і описують цей день: «Це свято настає відразу після офіційного відкриття, коли на пляжі Казантипу виповзають сонячні тюлені. Вони ніжаться під сонцем, перевертаючись із живота на спину, іноді випливають у прохолодне море або ліниво повзуть до барів за прохолодними напоями. Активні тюлені беруть участь у пляжних-ненапряжних конкурсах, за що отримують призи та державні нагороди». (с.) І ось так з дня в день. Далі – тільки більше. Міністерство заздалегідь попередило, що цей рік казантипської ери буде по-справжньому революційним і запам'ятається всім дуже надовго.
З кожним новим обертом планети довкола своєї осі Казантип пропонував усе більше цікавих і незвичайних розваг. На другий чи третій день після церемонії відкриття (просто перебуваючи в Казантипі, починаєш втрачати лік часу), ми стали свідками незвичайного дії. Уявіть собі. Валяєтеся ви на пляжі, нікого не чіпаєте, засмагаєте, кайфуєте від морського повітря й сонця. І тут, незнано звідки, на вас мчить чоловічина в лижах, шапці-вушанці й із автоматом на плечі. Спочатку ми злякалися й думали звернутися до лікарні з підозрою на сонячний удар або білочку. Але, як пізніше з'ясувалося, в Казантипі біг у лижах по піску – не галюцинація, а національний вид спорту і називається він пляжний біатлон.
Тут усе, як у звичайнісінькому біатлоні, тільки через брак снігу в Республіці Z учасникам доводиться бігати по піску. Траса проходить від «Атріума» до «Марса», де спортсмени відкривають стрільбу з положення лежачи. Промазав – штрафне коло навколо танцполу «Фаберже». Загалом, розвага шалено весела й мегапозитивна. Ось так Департамент здоров'я піклується про позитивний настрій Z-громадян =). Крім пляжного біатлону, щодня проводяться всілякі конкурси – як спортивні, так і креативні. Метання мокрих трусів і купальників на дальність, мегашашки, пляжний футбол і волейбол... Для любителів покреативити – фестивалі художнього боді-арту, малювання тілами на піску, піском по тілах, ліпка скульптур із піску (зазвичай будуються пісочні цицьки), конкурси на найкращу фотографію.
Загалом, якщо ви не любитель потанцювати й випити, ви все одно приречені весело й із користю провести свої хвилини відпочинку, і як би ви не намагалися побурчати й поскаржитися – у вас не вийде! Адже тут приємно відпочивати від міської суєти та насолоджуватися життям. Жодного поспіху, жодної вечірньої агресії втомлених клерків. Спокій, музика, умиротворення. Купання в морі, сонячні ванни, пожирання шаурми, танці на піску – ось розпорядок дня середньостатистичного жителя Республіки. Ближче до вечора всі перебираються на водний танцпол, і під затихаючу музику проводжають сонце на відпочинок. Захід сонця – знак того, що життя Казантипу входить в активну фазу, що капці пора змінити на більш зручне взуття, вийти на танцпол і віддатися шаленості танцю, рухаючись у ритмі серця, зливаючись зі звуком, входячи у стан космічної нірвани...
Час тече як пісок крізь пальці, день змінюється ніччю, а та плавно перетікає в день. Ось так, зовсім непомітно, настав час пакувати валізи й повертатися в рідне болото. Стоячи по кісточки в піску, озираючись на щасливі обличчя, кидаючи погляд на годинник (тільки помітив, що засмага рівна й немає звичної смужки на зап'ясті – годинник на Казантипі ні до чого), відчув страшне бажання здати квитки й залишитися тут іще хоч трішечки. Багато громадян так і роблять, щоправда, «трохи» переростає в «до закриття», але це вже зовсім інша історія... Таксі до Сімферополя, час очікування, переліт, і ось ми знову в нічному Києві. І тільки пісок у волоссі, кишенях і кедах нагадує, що це все, ці казкові дні – не міраж, а місце на Землі, де ще залишилося щастя!
Що можна сказати, підбиваючи підсумки... Микито – дякую! Щастя точно є, можна навіть намалювати карту, як до нього дістатися. Казантип офігєнно той, так що нічого тут псувати ауру! І, ще одне... Як би там не було, що б не сталося, ми обов'язково повернемося!
by: Gusaroff
Источник:
Останні новини
Спектакль "Любовь бывает дважды"
23-03-2016Спектакль, конечно, комедия, но с сентиментально-душевным ощущением
Кино-концерт Анны Завальской “Из Голливуда с любовью”
04-02-2016Вас ждет новое яркое шоу, посвященное классическому американскому кинематографу 30-х — 40-х годов XX века
Группа TaRua представит клип на песню “Дикое поле”
01-02-20161 февраля группа TaRua представляет новый клип на песню “Дикое поле”
“Джаз для взрослых” с Алексеем Коганом
21-01-2016“Джаз для взрослых” - это возможность познать джаз по-новому и ощутить его по-настоящему
Комментарії (8)
Останні повідомлення
сиськи!