Funk

Funk (фанк) — одна з основних течій афроамериканської музики. Термін позначає музичний напрям, що разом із соулом є складовою ритм-енд-блюзу, а також — стиль танцю під цю музику. Формування funkу розпочалося у 60-х роках на противагу зростаючій комерціалізації ритм-енд-блюзу. Основоположниками стилю стали Джеймс Браун і Джордж Клінтон. Назва стилю походить від слова «funky», що на жаргоні джазистів означає «химерна, хитромудра манера виконання».

Funk насамперед є танцювальною музикою, що визначає його музичні особливості: надзвичайна синкопованість партій усіх інструментів (синкопований бас називається «фанкуючим»), пульсуючий ритм, кричущий вокал, багаторазове повторення коротких мелодійних фраз. Ларі Грему часто приписують винахід «ударної техніки гри на басі» – слеп, що став визначальним елементом фанку.

Гітаристи у фанкових групах грають у ритмічному стилі, часто використовуючи ефект звуку wah-wah. «Мертві» або приглушені ноти використовуються в рифах, щоб підсилити ударні елементи. Джимі Хендрікс був піонером фанк-року. Послідовником фанку в новому столітті став стиль сінті-фанк.

Діджеї в цьому стилі

Commodores, Con Funk Shun, Dazz Band, Dirty Dozen Brass Band

Схожі стилі

Acid jazz