Він об'їхав усю земну кулю. Це діджей міжнародного значення, який не чув про The Propellerheads, Fatboy Slim або навіть фраз «Big Beat». Він вважає, що The Chemical Brothers і їхня компанія – це "не більше ніж продовження рок-н-ролу", джангл його теж дуже мало хвилює, навіть "відволікає". Утім, яке це має значення? Якщо вас звати Danny Tenaglia і після 20 років, присвячених мистецтву діджея, ви - нью-йоркський хаус-бог; якщо ви щойно записали альбом витонченого дансу (Tourism) і клубний мегахіт "Music Is The Answer", то ви можете говорити та робити все, що хочете.
Якщо ви ще не чули або не знаєте про нього, Tourism - це, можливо, найкращий альбом чистої "хаус-музики" 1998 року. Вірний усьому кращому в нью-йоркському стилі, він мінімальний, класичний, безумний і неймовірно енергійний.
Можна лише пошкодувати, що його назва породжена з найбільшим кліше в лексиконі діджея.

"Туризм" було природною назвою для альбому, – пояснює Денні. - Я розглядаю цей альбом як музичну подорож".
"Музична подорож"?! Фраза, яку не одну тисячу разів повторювали в інтерв'ю продюсери й сусіди по гуртожитку, захоплені електронною музикою. Утім, не треба втрачати надію. Danny Tenaglia має на увазі свій перехід від прямолінійного американського хаус-гарейджа в стилі Masters At Work або Френкі Hаклса/Frankie Knuckles до порохового божевілля хаусу з євроелементами.

Зараз у нього нове місце резидентства. Його можна почути вночі щосуботи в нью-йоркському The Tunnel. (Однак побутують чутки, що й звідти він теж скоро піде.) На відміну від попереднього "місця роботи" в Twilo, він уже грає не лише для мускулистих "королев" (від Drag-Queen - queen – королева - (гей-термін) чоловік - гомосексуальний трансвестит) під кетаміном. То що ж відбувається в Big Apple? Hевже бруклінський хлопчик із віком залишив своє захоплення чоловіками?

«The Tunnel для мене - це повний переворот у моїх поглядах на роль діджея, - відповідає Денні, легко переходячи з діджеївських кліше на інтонацію офіційного атлантичного прес-комюніке від записуючої компанії. – Я граю для зовсім нового кола людей. Вони здебільшого гетеросексуальні та дуже молоді. Раніше вони не знали Danny Tenaglia з Twilo. Їм подобається енергія та подобається важча музика, тож мені доводиться будувати свою програму обережно – так, щоб поступово перейти на більш глибоку музику. А якщо ні, то вони втрачають інтерес. Іноді я навіть граю транс, і мені подобається. Чесно. Я навіть зіграв одну композицію BT! Мені подобається експериментувати. Я змінююся з роками та водночас даю уроки історії новому поколінню".

Ви знаєте, я люблю працювати в гей-клубах, але Tunnel мені подобається значно більше. Завжди відчував тиск, оскільки від мене хотіли, щоб я зіграв Toni Braxton, Whitney Houston або Мадонну. Це як кинути кістку натовпу на танцполі, ощасливити хлопців, щоб вони почули танцювальний ремікс їхньої улюбленої пісні з радіо. У Tunnel я цього робити не зобов'язаний, а якби робив, то це нікому не сподобалося б".

"Загалом я люблю грати для "змішаного" залу, для людей, які прийшли, щоб просто послухати музику та повеселитися. Мені не подобається грати в чистих гетеро-клубах, де люди п'ють коктейль за коктейлем, а потім нерозумно поводяться на танцмайданчику. Точно так само мені не подобається грати тільки для геїв, які знімають сорочки, демонструють свої м’язи і прес на животі, сподіваючись зняти якогось хлопця. Для них музика - це додаток, аксесуар. Для мене музика - це все". Звісна річ, у чомусь він має слушність. "Змішані" зали часто є найкращими з погляду реакції на музику. Але назвати The Tunnel "змішаним", м'яко кажучи, було б великим перебільшенням: місце для "геїв" відділене від головного танцмайданчика, а щоб потрапити усередину, вам знадобиться окрема печатка на долоні. Більшість людей у клубі безсумнівно стильні. Але чого варті ідіотські "качки", які розмахують люмінесцентними паличками або блюють у ваше пиво? Або компанії малолітніх дівчаток, які настільки перекачалися кетаміном, що півночі вони проводять обличчям униз у коридорі? Утім, виникає відчуття, що уважне вивчення килимів і візерунків на підлозі протягом кількох годин є важливим атрибутом цього клубу. Навряд чи це можна порівнювати з Paradise Garage, Studio 54 або навіть Twilo?

"Багато людей думають, що мені тут не подобається, - Денні уникає прямої відповіді. – Але я просто не можу висловити, який щасливий тут. Я люблю це місце. Тут я починаю та закінчую грати, коли захочу. Якщо захочу грати до 11-ї ранку для двохсот людей, які залишилися в залі, то гратиму. Таке резидентство – мрія кожного діджея. Мені здається, що діджеї, які грають по пару годин за вечір або за ніч у кількох клубах, неповноцінні. Грати в кількох місцях за ніч взагалі немислимо. Навіть якщо ви запропонуєте мені десять тисяч доларів за ніч, я не збираюся сідати в машину та кудись їхати, хоч і недалеко, щоб грати у двох клубах. Я люблю грати під кінець ночі: це саме той час, коли на майданчику залишаються справжні бійці, і в музичному сенсі ти можеш брати їх із собою куди завгодно. Тому я граю програми по шість-вісім година. Із півночі до 8-ї ранку - мій улюблений розпорядок".

Перехід Danny Tenaglia в The Tunnel відбувся відносно недавно. Можливо, дехто знає, що на цей крок він наважився після того, як Пол Сміт - власник Twilo, попереднього резидентства Денні, - найняв архісуперника Danny Tenaglia Джуніора Васкеза/Junior Vasquez. Звісна річ, такий маневр було зроблено у світлі торішнього скандалу між двома діджеями: за вказівкою Васкеза Danny Tenaglia взяли під руки (буквально) та викинули з клубу (The Palladium), де він був резидентом. Також є чутки, що всі події будуть узяті за основу для мильної опери американського телеканалу GAY TV.

"Що стосується того, що трапилося між мною й Васкезом, - пояснює  Денні. – То через півтора року після цього він вибачився й потис мені руку. Ще через два тижні забрав моє місце, причому вів переговори за моєю спиною. Я ніколи більше йому й слова не скажу. Як можна йому довіряти? Hе хочу на нього наговорювати, але це - факти. Мені шкода його, слово честі. Hе думаю, що у його житті є щось ще, крім Twilo по суботах. Думаю, він постійно сидить удома, щодня - у стані глибокої депресії".

"Знаєте, я займався цим із 13 років. Васкез спершу був модельєром-дизайнером, а коли йому нічого не вдалося, став перукарем. Потім, коли йому вже було за 30, спробував стати діджеєм, і йому пощастило. Я не кажу, що у нього немає таланту, але ж мужикові цього року виповнилося 50. Він на 13 років старший за мене, і я діджей довше, ніж він! Він навіть не іспанського походження, його справжнє ім'я Дональд Медден/Donald Madden. Він із Ланкастера в Пенсільванії, а не з Hью-Йорка. Мене це все не турбує, але він не має права навіть на спробу зруйнувати мої мрії".
Зрештою Денні забуває про клубну політику та вирушає у свою охоронювану кабінку діджея. Тут, в ізоляції та недосяжності, він робить те, що вміє найкраще: ніжно торкається своїх платівок, дістає переносний семплер і починає грати. Буде він грати в The Tunnel наступного тижня чи ні - не так уже й важливо. Можна бути впевненим тільки в тому, що "подорож" буде такою ж класною.

Альбом Tourism вийшов на Twisted records. Дебютний альбом Danny Tenaglia, Hard And Soul, можна знайти в бек-каталогах Tribal UK.

Десять "класичних" композицій Danny Tenaglia (десять звабливих вінілів, написаних, спродюсованих або ремікшованих майстром):

The Look Glammer Girl (Sexy, USA 1993). Енергетичний транс із Hью-Йорка з незабутнім вступом, узятим із Богом забутого фільму Pink Flamingoes/"Рожеві фламінго".

Danny Tenaglia Bottom Heavy (Tribal, UK 1995). Ой! Денні виходить із гімнастичного залу із цим тестостероновим вінілом супербасового стероїдного хаусу.

Soul Boy Harmonica Track (Minimal, USA 1991). Будь-яка танцювальна композиція, яка примудряється використовувати семпл гармошки, взятої з пісні в стилі кантрі, варта пам'ятника.

NYDC Up In This House (Tribal UK Promo, 1995). Hевиданий сингл, де Денні та Deep Dish змагаються в створенні найдовшого, найглибошого, найвульгарнішого хаусу з усього, що коли-небудь створювалось раніше.
Code 718 Equinox (Strictly Rhythm, USA 1991). Сингл ранній, але класний. Кожен, хто залишався до 8-ї ранку на танцполі з Danny Tenaglia, чув цей хороший, нереальний фортепіанний ритм.

Liberty City Some Loving [Danny Tenaglia Remix] (Tribal America, USA 1994). Епічний ремікс Danny Tenaglia вивів і до цього приголомшливу композицію в стратосферу.

Giselle Jackson Love Commandments (Waako, USA 1997). Гарейдж. Ден довів, що він може працювати й зі звичайними піснями, а не тільки дабами.

Daphne Change (Maxi, USA 1994). М'яка, чуттєва чіллаутна пісня, просто з диско-майданчиків.
The Daou Surrender Yourself (Columbia, 1993). Peter і Vanessa Daou працювали разом із майстром над цим вульгарним нічним хітом.

Danny Tenaglia featuring Carole Sylvian Look Ahead (Tribal, UK 1995). Приголомшлива версія старої диско-пісні групи Aquarian Dream. Швидше, вище, веселіше...