Казантип: простіше простого! Vol. 1

Ви всі багато чули і читали про Казантип. Але, запевняємо вас, краще один раз з'їздити. А краще і не раз. 

Ви вже дивилися наші фотографії та ексклюзивний відеосюжет із відкриття Республіки Щастя. І якщо ви досі не на Казантипі - у вас ще є всі можливості опинитися тут. Бо тут таки надчудово, друзі. 

Протягом декількох днів ми будемо розповідати вам про те, що Казантип - це простіше простого! Про те, як людина виїжджає з дому звичайним смертним, а повертається громадянином Великого Народу, щасливим і розкутим. Отож, у путь! 

Припустимо, ви не змогли відпроситися з роботи і встигнути до відкриття Казантипу. Не біда! Ну подумаєш, не послухали виступи Урядового бенду, Sander van Doorn і Pendulum. Зате не довелося штовхатися в нереальному натовпі народу, і, що ще важливіше, стояти в страшній черзі за візою. 

А от десь через 3-5 днів після відкриття - це як раз самий сік. Доїхати з Сімферополя чи Євпаторії до заповітної Поповки не складно: тут головне вправність. Або вистоювати черги в квиткові каси на автобуси, або півгодини сторговуватись із таксистами. Останні, до речі, чомусь упевнені, що всі, хто їде на Казантип - несусвітні мажори, виходячи з вартості візи і середніх цін на барі. 

Щодо житла - його в Попівці можна знайти запросто. Але краще, звичайно, щоби ґрунт був прозондуваний заздалегідь вашими товаришами-роботами-відпочиваючими, або навіть проконсультуватися з таксистом (цілком можете натрапити на пристойну людину з нормальними зв'язками). У середньому, якщо коротко, - 30 доларів з людини.

Звичайно, на Казантипі прийнято яскраво і цікаво одягатися, однак не варто забувати про знаменитий пил, який є невід'ємним атрибутом Попівки. Тож найкращі свої речі все-таки залишайте вдома. Ну, і ніяких підборів, хто досі не в курсі =) Хоча трапляються і такі "безжурні" панянки. 

Коли вам будуть видавати візу в віконечку, вас попросять "відійти на два кроки назад і дивитися в камеру". Так ось, друзі, подивіться в цю камеру якнайприязніше: потім щоразу, коли ви будете заходити на територію Республіки і виходити назад, на це фото будуть дивитися суворі охоронці. Нехай завдяки вашим світлим обличчям їх робота стане хоча б крапельку світліше! =) 

Ну, а коли ви нарешті потрапите на територію Щастя, ви зрозумієте, навіщо їхали сюди так довго, по такій спеці і за такі гроші. Ви побачите те, що раніше було тільки фотографіями в інтернеті: білі дахи танцполів; яскраво одягнені і яскраво роздягнені люди, музика на будь-який смак з кожного бару, в будь-який час дня і ночі; сотні оригінальних і креативних жовтих валіз, і неймовірна кількість моря і сонця.

Тут ніхто ні на кого не подивиться косо. Кожен тут випускає свої емоції назовні: бігає, кричить, цілується, танцює. Єдиний привід для смутку тут - хіба що похмілля. Хоча, можливо, і це не привід. Адже це тільки перше враження. Найперше. 

Зайшовши на Казантип, ми тут же опинилися на масовому одруженні Fast Married. Коло головної вежі Республіки - Сходів у Небо - стояла гігантська черга наречених. Їх реєстрували, вони отримували документи - і вирушали вгору по сходах, на оглядовий майданчик, щоби побачити всю Республіку як на долоні - вже очима сімейної пари. 

Куди там Лас-Вегасу! Тут усе набагато романтичніше, спонтанні, веселіше... До того ж, можна одружуватися хоч тричі на тиждень: із тим самим партнером або з іншим - уже не суть важливо! Ці ошатні женихи і наречені святкують свої весілля цілий вечір і всю ніч: шампанське ллється рікою, а гості - це весь Великий Народ.

Дуже сильно кидається в очі кількість іноземців на Казантипі. Наша Республіка Щастя їм явно до смаку, з кожним роком їх все більше: росіяни, латиші, італійці, турки, голландці, англійці, німці - всіх не перелічити. Всюди безліч іноземних машин і прапорів. Прикро одне - набагато більше, ніж українських машин та українських прапорів...

А ось вам дуже приємне враження: незважаючи на те, як чорнять Казантип розповідями про страшну розпусту, тут дуже багато дітей. Люди їдуть сюди з малюками, деякі - зовсім із немовлятами, які, цілком можливо, тут і були зачаті; деякі - з дітьми старшого віку, щоби ті відчули магію свободи і розкутості, стали добрішими і знали, куди їздити з друзями влітку, коли виростуть. 

Про те, як горить вогнями і лазерами вся територія вночі, розповідати навіть не хочеться. Можливо, наступного разу .