Найкращі та найгірші обкладинки 2010

Цього року було чимало музичних композицій, що надовго запам'яталися. Але також багато було видано нових альбомів, завдання яких – бути проданими. Однак, навіть якщо діджей дійсно хороший, не завжди круто витрачатися на диск, який через обкладинку навіть до рук взяти неприємно. І навпаки – багатьох артистів цілком може "зробити" їхнай дизайнер. Отже, ось кілька удач і невдач цього року в оформленні обкладинок дисків. Оцінки розставимо так: ЖАХЛИВО – ТАК СОБІ – СУПЕР.
Почнемо.

Sharam, швидше за все, шанувальник або Клінта Іствуда, або якихось рольових ігор...  А у цій страшній коробці, між іншим, цілих 2CD!

Альбом Innerspeaker від Tame Impala всередині абсолютно такий самий, як і зовні: танучий, психоделічний, плинний. Багатьом таке подобається.

У міру ретро, в міру сексу – але в цілому дуже класно виглядає: Chromeo – Business casual.

Сам Markus Schulz , безумовно, хороший хлопець – але що це за страшний фон?! Не те, що мріяти – жити не хочеться!

Armin van Buuren цього року заслужив похвали за все, що він зробив – окрім підбору дизайнерів. Ну не посібник же це з йоги, справді.

А ось третя обкладинка підкорює з першого погляду. Flying Lotus – Cosmogramma. Політаємо?


Сподіваємося, вас теж трясе від сміху від того, наскільки це страшно виглядає? James Holden радує музикою, але краще скачайте DJ-Kicks десь, не тримайте таке у себе вдома!

LCD Soundsystem подолали гравітацію. І начебто, з обкладинкою This is Happening нічого страшного, але і захоплюватися тут особливо немає чим.

Kanye і альбомом, і обкладинкою My Beautiful Dark Twisted Fantasy передав творчий настрій внутрішнього біса, що засидівся без діла.


І нічого тут не скажеш. Двійка, David Guetta. Краще ходити на його вечірки, ніж купувати диски з такими обкладинками.

«Все дивніш і дивніш» - сказала б Аліса в Країні Чудес. Але в цілому, нічого. Залік. Midnight Juggernauts - A Crystal Axis.

Ми кажумо: Це Геніально! Ніл Армстронг теж задоволений і аплодує Klaxons за їх обкладинку для Surfing the Void.

 
Прикро констатувати, що такий довгоочікуваний «серйозний третій альбом від Pendulum» виглядає, як аккаут 13-річного дівчиська на DeviantArt.

Еу, Kelis, краще покажи цю штуку своїм лікарям, а не нам! Вона виглядає і справді не дуже.

Південноафриканські хлопці Die Antwoord оформили диск $O$ у стилі якоїсь похмурої і епічної фантазії. І щось у ній чіпляє.

 
Strictly – значить жорстко. Це дійсно жорстко, містер Bob Sinclar! Схоже на олдскульну вирізку з Playgirl із вашим зображенням. Але якщо вас влаштовує ... нехай буде так.

Абстракція – це, звичайно, добре і яскраво. Любителі можуть повісити обкладинку Underworld – Barking на стіну в рамочку.

А ось ця обкладинка припала нам до смаку. Mark Ronson взяв потроху і від Елвіса, і від стиляг, і від Текніколору. І звичайно ж, від своєї музики. Гідна окраса для полиці з грамзаписами.
 

Диск замислювався як презентація музичних віянь майбутнього, а обкладинка йде корінням в далекі 90-ті. Та ще цей моторошний візерунчастий фон. V/A - Dubstep Invasion: незалік.

Незрозумілі істоти наповнюють свідомість і збивають усе на купу, влаштовуючи розвеселий дебош? У принципі, цілком відповідає реальності, записаній на диску Muscles – Young & Immature.

Давайте битися фарбами! Це шалено весело і яскраво! Компіляція від Optimo – Fabric 52.

 
На замітку всім діджеям, які збираються фотографуватись: не приймайте ось таку позу! Richard Durand уже на цьому обпікся, поки шукав світанок.

5 girls від австралійців Light Year дійсно нічогенькі такі. Але нам не сподобалися літери зверху. Занадто по-саморобному поруч із такими великими людьми.

Може, ця пісня вас за рік вже дістала – але ви ж не станете сперечатися, що обкладинка у синглу – вище будь-яких похвал? Duck Sauce – Barbra Streisand. Молодці.


Roger Sanchez – шанувальник наукової фантастики? Але навіщо ж приплітати таке неоднозначне захоплення до такої однозначно похвальної справи, як Release Yourself? Погано, батечку.

Breakbot постарався на славу. Диск Baby, I'm yours прекрасний зсередини. Втім, і зовні він хороший. Хоча трохи лякає. Мистецтво, що ж поробиш!

Страшенно круто. Просто і зі смаком. Delphic – Acolyte.

Ось такі обкладинки ми пригадали за цей рік. Зізнайтеся, чи були у вас покупки, які хотілося від усіх сховати?